Собака свійський

Пес свійський, або свійський cоба́ка (Canis familiaris) — культигенна тварина. Термін застосовується як для домашніх, так і для бездомних тварин. Домашній собака був одним з найбільш широко застосовуваних службових та компанійських тварин протягом всієї історії людства.

Коли відбулося одомашнення — питання спірне; наукові оцінки варіюються в межах від 100.000 до 15.000 років до сьогодення. Собака швидко став незамінним у всіх світових культурах, та був дуже цінним в ранніх людських поселеннях. Наприклад, вважається, що успішна еміграція через Берингову протоку могла б бути неможливою без їздових собак. Собаки виконують багато видів робіт для людей, таких як полювання, охорона, служба в поліції та військах, а також собаки допомагають пасти стада худоби, допомагають інвалідам, та служать компанійськими сімейними собаками. Ця універсальність, більша ніж практично в будь-якої відомої людству тварини, дала собаці прізвисько «кращий друг людини». Зараз, за підрахунками на планеті проживає 400 млн. собак.

Коли сучасне розуміння генетики отримало значний розвиток, люди почали інтенсивно розводити собак для виконання широкого кола конкретних функцій. Через цей процес, собаки розвинулись в сотні різних порід, та зараз виявляють більше поведінкових та морфологічних відмінностей між собаками різних порід, ніж в будь-яких інших наземних ссавців. Наприклад, висота в холці може варіювати від декількох сантиметрів (чихуахуа) до майже метра (ірландський вовкодав, німецький дог); забарвлення — від білогодо чорного, включаючи палеве, сіре, коричневе з великим розмаїттям відтінків.